Слова, слова, слова, слова – Які болючіші від ножа... Межа, межа, межа, межа, Від якої вже й слідів нема... Зима, зима, зима, зима Зарізала літо. Сказала, що не хотіла, – І справу закрито.
Приспів: Моя хвора уява будує світи, Світи, де не плачуть, – Світи доброти... Та тільки відкрию очі я – Навколо мене тільки війна...
Нема, нема, нема, нема – І не скоро ще буде. Допоки до влади приходять Безголові люди... Душа, душа, душа, душа Так рветься додому. Лишилося вибрати одне: Чи крапку, чи кому...
Усім керує верховна Зрада, Не те щоб погана, але вкрасти рада... Люди на колінах, А вона всміхається... Коли жити будемо краще? Питання не розглядається.