Де ви соколи дикого поля ? Де ти воїнства маковий цвіт ? Де вітрами гартована доля ? Де шаблями порубана воля. Де придвічний зухвалий мій рід.
В лету кануло славне лицарство. У курганах безкраїх степів. Вічним сном дух свободи й бунтарства спить на межі спокою й митарства. У пилюці забутих шляхів.
У розвіянім поросі волі. Розчинилася маревом Січ. Серед маючих лише мозолі на осяянім ним видноколі. Рай будує новітній панич.
Сміючись із дурних грічкосіїв. Що воліють зугнити в рабах. Не боїться він злих буревіїв. Це не ті що постануть до дії. Це звитяги колишньої прах.
Чи настане у бурі твій час. Поховав ти яство невгамовне. -Мабуть правду казав наш великий Тарас " Ти уже не козак,а лише свинопас". І щасливий тому невимовно.
-Мабуть правду казав наш великий Тарас " Ти уже не козак,а лише свинопас". І щасливий тому невимовно.