Чорне молозиво ранку, ми п’ємо тебе ввечері, ополудні, вранці п’ємо, і ніччю п’ємо і в обід — п’ємо і п’ємо і п’ємо, в повітрі ми риємо яму, в ній буде не тісно. В домі живе чоловік, зі зміями грається, пише, пише, коли над Німеччиною примеркає, про золото кіс твоїх, Маргарито, він пише і з дому виходить; зорі яріють, а він зграю скликає хортів, євреїв скликає на посвист: рийте могилу в землі, — і наказує: грайте, заграйте до танцю мерщій.
Чорне молозиво ранку, ми п’ємо тебе зночі, ополудні, вранці п’ємо, п’ємо тебе ввечері — п’ємо і п’ємо і п’ємо. В домі живе чоловік, зі зміями грається, пише, пише, коли над Німеччиною примеркає, про золото кіс твоїх, Маргарито, і попіл твоїх Суламіфів; в повітрі ми риємо яму, в ній буде не тісно, глибше укопуйтесь в землю, наказує, хай ці копають, а ці хай співають і грають — розмахує він пістолетом, він з голубими очима — заступи глибше стромляйте, наказує, ці хай копають, ці ж грають до танцю мерщій.
Чорне молозиво ранку, ми п’ємо тебе зночі, ополудні, вранці п’ємо, п’ємо тебе ввечері, п’ємо і п’ємо і п’ємо. В домі живе чоловік, золото кіс твоїх, Маргарито, попіл твоїх Суламіфів, зі зміями грає, кричить: награвайте, від смерті солодша смерть — німецький музика кричить: хай тихішають скрипки, небавом ви станете димом, труна ваша буде у хмарах, вам буде не тісно в труні.
Чорне молозиво ранку, ми п’ємо тебе зночі, ополудні знову п’ємо смерть, німецький музика, п’ємо тебе ввечері, вранці, п’ємо і п’ємо і п’ємо; смерть, німецький музика з голубими очима, куля його свинцева поцілить тебе просто в лоб. В домі живе чоловік, золото кіс Маргарити, псів він на нас нацькував, у повітрі труну подарує, він грає зі зміями, марить, смерть, німецький музика, золото кіс Маргарити, попіл твоїх Суламіфів.