Паша Растов: Біля підїзду тачка. Їбать, крута іномарка. Вона... Він... І мегаполіс, сотні вогнів... Хто б не пиздів вона знайде всьому цьому відмазку. В її думках вона принцеса, а життя - це казка. Ну ось будь ласка... На шмотки, туси є лавандоси. Якщо не досить - попросить, під дурочку закосить. Вона не вірить у слова для неї це лиш вітер. Які там квіти...? Тепер в люблю іграють діти. Ця монотона течія для неї просто наркотик. Твій ніжний дотик і ось у ліжку милий котик. Зроби ще пару фоток, щоб назавжди пам'ятати. Вона це стерво, яке не взмозі покохати...
Рома Харук: Об этом трудно писать, но все же нужно сказать тебе, тебе об этом. Ты не нашла ее в себе ты не нашла и в других, ты там, ты тут, ты стерва...
САЙМАК: Хвилини, як ножі частіше стали різати душу. Словам твоїм не вірю, не вмію, - це просто обман. Тобою сильно хворів, але вже майже одужав. Неначе в голові розвіяв хтось густий туман. Ти часто бродиш по клубах, по дорогих ресторанах. Красива дама на одинці з повним бакалом вина. Чия вина у тому що ти вернешся майже під ранок і занеш у ліжку не сама, але знову сумна? Купив би в тебе любов, хоча б на ще одну ніч. Та я не з багатих баронів, які за все платять. Я радше з тих кому потрібна замість сотні одна. Не з тих хто в пусту на тебе своє життя потратить.
Рома Харук: Об этом трудно писать, но все же нужно сказать тебе, тебе об этом. ты не нашла ее в себе ты не нашла и в других, ты там, ты тут, ты стерва...