Північний Рим - Серце благає весни (сл. Елена Семенец, муз. Макс Андриевский) | Текст песни

• Тексты песен
• Північний Рим
• Серце благає весни (сл. Елена Семенец, муз. Макс Андриевский)

На фото сповідь минулого літа.
Земля холодними обіймами сповита.
Неба крижаного сіра даль
В душі своїй приховує печаль.

Життя мчить немов метро
І я в його вагоні.
Почуття наші стали ретро
Й не такі вагомі.
Я стискаю до болі в долонях
Свої сни.
Зима пульсує у скронях,
Серце благає весни.
Серце благає весни.

Рідше хочеться виходити з дому,
Бракує сил поставити кому.
Дні нав’язливо стали похмурі
Й ми надалі будуємо мури.

Життя мчить немов метро
І я в його вагоні.
Почуття наші стали ретро
Й не такі вагомі.
Я стискаю до болі в долонях
Свої сни.
Зима пульсує у скронях,
Серце благає весни.
Серце благає весни.

Солодкий чай холоне у руках
І змерзле сонце оселилося в очах.
Загублені слова сказати варто
І може серце зігріється вже завтра.

Життя мчить немов метро
І я в його вагоні.
Почуття наші стали ретро
Й не такі вагомі.
Я стискаю до болі в долонях
Свої сни.
Зима пульсує у скронях,
Серце благає весни.
Серце благає весни.
Серце благає весни.