Первомай і Альона Al.kaida - Серед своїх емоцій (Театр Rec/Дакта Клузо prod) | Текст песни

• Тексты песен
• Первомай і Альона Al.kaida
• Серед своїх емоцій (Театр Rec/Дакта Клузо prod)

Первомай і Альона Al.kaida
Серед своїх емоцій

Юра
Ця параноя годі, не варта не проходить
Примари хмари ми, занурені в мури навпроти
Пілоти там на висоті, не мій літак зникає
Квартали холоду бажали спека мордувала

Змінить меню невдалого, навали браку досить
Триває три десята осінь, зникає волосся.
Міста, вуста, не та, напевно дав уваги мало
Мене лякала самота, де буду завтра рано?

Куди, кому? Дістало, знов замотали тижні
Всі проти хижі, ви же жадібні навіть на лишок
Залишити цей шум, країну бідолашних
Без толку Калаші, коли їбашать град не наші

І така каша нашо ваша лажа сьогоденню?
Параноя, хворі на дворі, перевір зачини двері
Ми на пепері номери, статистика нечистим
Мої думки заточені з роками проти злісно

Бісові дні, сумні,самі серед своїх емоцій
Довіритись подібним, хибно,непотрібно, досить.
Де панацея, де Я пропаду?
На небі темно ніби на біду.

Знов потонув би, але варто не стояти власне
Вирвати масу від матраса, негаяти часу
Тому не здохну поміж міста хвиль
Перевіриний роками дядя і буду такий

Альона
Уривки пам’яті. Кожен проживає заново.
Ця параноя виверне назовні і без зайвого.
Зай, не займай мого, прошу, не рухай, не чіпай.
Живу Обліною я серед тисяч Нечупар.

Гаряча пара, на кухні кава й меланхолія.
Гаряча суміш оптимізму з димом, знов у колі я.
Не моя колія. Німий перон, чужий вокзал.
Гіркий азарт. Жовта межа як старт.

Куди кому? Я проводжаю поглядом вуста.
Самі з собою розмовляють зараз, мабуть, сто із ста.
І стали старші і далекі від оцих повстань.
Країна ярих ворогів в серцю рідних містах.

Не біль, а страх. Як завше, моя хата з краю.
Параноїдальні сірі будні з елементами раю.
І в них вмирають всі в обіймах нічної пітьми.
Ким ми були? І ким залишимось ми?

Бісові дні, сумні,самі серед своїх емоцій
Довіритись подібним, хибно,непотрібно, досить.
Де панацея, чи я пропаду?
На небі темно ніби на біду.

Знову заснути, але варто би не спати, власне.
Якщо змовчати – в соц. мережі не напишуть «Класно»
Замилять очі знову сумішшю із сечі-калу.
Обліною продовжу жити серед Нечупар.

Сергій
Cтирая память, обрывками листы бумаги
возвращают назад, на те места где маки
да раны не болят, лишь ноют вечерами
сильнее себя чувствую, на едине с ним в храме

так не хватает рядом, лиш голоса их в голове
глаза закрою и будто снова вместе все
весенний дождь, на время успокоит
смотрю с окна они все дальше выше строят

у них другая жизнь, хоть на одном борту
и как я не крутил ,одни по паспорту
это тернистая дорога в никуда
с зашитыми глазами, я иду туда

я слышу стук сердец, они мой поводырь
со всех лекарств в кармане, только нашатырь
он приведет мой разум, к новому листу
его я напишу, уйдя со всеми в пустоту


Первомай і Альона Al.kaida еще тексты