Крок за кроком ми ідемо Сенс у житті обов’язково знайдемо. Лиш потрібне бажання жити А за нього я ладен власну кров пролити.
Крок за кроком ми ідемо У поті лиця, ми боремося За себе, за брата, за матір, за батька. Виживання — це річ така невблаганна.
Чорна смуга в житті зупинись, Пропащиця ти клята схаменись. Я тебе терпіть не буду, Про тебе назавжди забуду.
Геть розбрат, спокуса і гнів із душі Тікайте від мене по швидше усі. Либонь увірветься і у мене терпець, Усім злим подумам – кінець!
Роздуми, подуми про майбуття, Минулі спогади про каяття. Школа і дім, Прибирання в домі моїм. Яка суть у тім? Що я йду і вертаюсь, Щось зробити намагаюсь. Те вийшло, а те ні. Як погано мені. Що це все у вісні Встаю і біжу, Знову спішу. Сил немає, Часу не вистачає. Та я іду! Мети своєї досягну!!! Від Павлова Петра, до усіх, хто бореться за своє життя, не втрачайте сил і надії…