я придумаю світ - щоб прокинутись в ньому, я придумаю час - щоб зустрітися з ним. я придумаю ціль і до неї дорогу, і терни на шляху - щоб був не простим.
я придумаю день - щоб встати з зорею, склавши мрії в торбину - подамся на схід. я придумаю дощ і вогні над землею, я ітиму крізь них і зникатиме слід...
по дорозі собі я придумаю квітень - буде справжня весна, потім випаде сніг. я об себе спіткнусь і впаду мов убитий, і залишусь відразу на сотні доріг...
я придумаю ніч - в ній гулятиме вітер, спочиватиме попіл в холодних очах. буде спокій і сум, і у небі юпітер. наді мною літатиме стомлений птах...
він мені розповість, що йти далі даремно. де кінчається шлях і спинився мій час. там дорогу нову хтось придумав для мене - там усе не моє і усе не для нас...
я придумаю світ - щоб прокинутись в ньому, я придумаю час - щоб зустрітися з ним. там не буде мети і до неї дороги, там літатиме птах поряд з духом моїм...