Кину в ніч свій тягар - сльози, замалює їх попіл хмар:
Хай ніхто і ніде, і ніколи не побачить наш зорепад.
Може досі ці зорі линуть у чиїсь неспокійні сни -
Одинокість мрій дитини забарилась в самоти.
Я пішов би в зорепади -
У простори площі прощ,
Тільки став мені на заваді
Цей останній літній дощ,
Цей останній літній дощ.
Може й він і на ваших вікнах переплаче останній раз,
І художник на ймення «зірка» намалює прощань анфас.
Кину в ніч свій тягар - сльози, замалює їх попіл хмар:
Хай ніхто і ніде, і ніколи не побачить наш зорепад
Я пішов би в зорепади -
У простори площі прощ,
Тільки став мені на заваді
Цей останній літній дощ,
Цей останній літній дощ.
пікардійська терція еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1