Я піду в далекі гори, на широкі полонини І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини. Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви І дізнавсь, де моя мила – карі очі, чорні брови.
Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт. Я несу в очах до тебе весь блакитний світ. Я несу любов-зажуру, мрію молоду, І цвітуть сади для мене, як до тебе йду.
А як вітер з полонини прилетіти не захоче, Все одно знайду дівчину – чорні брови, карі очі. Перейду я бистрі ріки, і бескиди, і діброви І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.