Коли до губ твоїх лишається півподиху, Коли до губ твоїх лишається пів кроку – Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко. Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, Той шепіт мою тишу синьо крає, І забуваю я, що вмію дихати І що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається І впевненість мою кудись відмає. Неступленим півкроку залишається, Півподиху у горлі застрягає.
Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко, Але до губ твоїх лишається півподиху, До губ твоїх лишається півкроку. Але до губ твоїх лишається півподиху, До губ твоїх лишається пів кроку