Коли до губ твоїх лишається півподиху, Коли до губ твоїх лишається півкроку - Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, Той шепіт мою тишу синьо крає. І забуваю я, що вмію дихати, І що ходити вмію, забуваю.
А чорний птах повік твоїх здіймається І впевненість мою кудись відмає. Неступленим півкроку залишається, Півподиху у горлі застряває.
Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко, Але до губ твоїх лишається півподиху, До губ твоїх лишається півкроку.
***
Когда до губ твоих останется пол вздоха, Когда до губ твоих останется пол шага... Зеницы твои вытканы из удивления, В глазах у тебя сине и широко.
То шепчешь зачарованно и тихо ты, Этот шепот мою тишину сине разрывает. И забываю я, что умею дышать, И что ходить умею, забываю.
А чёрная птица век твоих взлетает, Уверенность мою куда-то сманивает. Не ступленным пол шага остаётся, Пол-вдоха где-то в горле застревает.
Зеницы твои вытканы из удивления, В глазах у тебя сине и широко. До губ твоих останется пол вдоха, До губ твоих останется пол шага. До губ твоих останется пол вдоха, До губ твоих останется пол шага.