Завтра прийде до кiмнати Моїх друзiв небагато. Ми згадаєм всіх, кого нема. Хтось читає лист із дому, Скаже хтось: «Там гради знову» Так, на рідну землю гради знов..
І вона, і вона. Так сумує, бо війна. Голос болю світом ллється і до всіх людей луна Ми спiватимо для неї Аж бринiтиме кришталь, Та хiба зумiє голос Подолати цю печаль.
Нам з тобою довелося Бачить спаленне колосся. І на грудях зірвані хрести Мирне хай настане літо Всі ми України діти Маємо її ми зберегти..
І вона, і вона. Так сумує, бо війна. Але терпить - не здається Кров”ю пише імена Моя матінко прекрасна, Твоя доля не проста. Я продовжую кричати, "Ну навіщо та війна".
Бачим ми, як плаче мати, проводжая сина з хати, Сподіваясь бачити живим. Ми твої, країно, діти, ми твоєй надіі квіти. І тебе завжди ми захистим.
І вона, і вона, аж волає, бо війна. Душу рвуть їй на шматочки і вона вже камяна. Моя матінко прекрасна, Твоя доля вкрай складна. Я продовжую кричати, "Ну навіщо та війна".
Я продовжую кричати, "Ну навіщо та війна". І це всі повинні знати Незалежна і одна