Em G D Мій пане, який нерозумний світ, A C Яка на румовище сходить журба! Під небом чорним, ніби графіт, Конає в піску, і грифон з герба І грифон з герба.
З дерев погаслих кричать граки, Я впав з коня і програв турнір, Тепер крізь мене ростуть гілки, Пробивши в панцирі триста дір... Пробивши в панцирі триста дір (2р)
Лети ж від мене монстре знамен, Крилатий леве, я випав з гри, З очниці в мене цвіте ромен Я не мав меча, то був лютній гриф... Я не мав меча, то був лютній гриф (2р)
А ту, що чекає, що ймення мої На грифелі пише в стотисячний раз, Крилом захисти і замовклу її У землю сховай від облуд і образ...
Чому ж не летиш, на вологім піску Танцюєш довкіл моїх тихих рук? І п'єш з мене довгу, предвічну ріку Ти схожий на крука, ти майже крук... Ти схожий на крука, ти майже крук (2р)
Лети ж від мене, Маестро знамен, крилатий леве... Я випав з гри... З очниці в мене цвіте ромен... Я не мав меча... Я не мав меча, то був лютній гриф (4р)