Краєм світу, уночі, при Господній при свічі хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, йде лелійно, як дитя, і жене його у спину сірий маятник життя,
Щоб не вештав уночі при Господній при свічі, щоб по світі не тинявся із янголом на плечі.
А він йде і йде, хоча вже й не дихає свіча, лиш вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча.
По света краю, ночью, При Господней при свече Идет кто-то одинокий С ангелом на плече Идет в никуда, в безвозвратность, Ступает тихо, как дитя, Только гонит его в спину Серый маятник бытия...