Вона Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато, Вип'єте - холодного вина. Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне". Так, життя - прекрасне, а вона...
А вона, а вона сидітиме сумна, Буде пити - не п'яніти від дешевого вина. Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.
Так у світі повелося, я люблю її волосся, Я люблю її тонкі вуста. Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна, Буде пити - не п'яніти від дешевого вина. Моя дівчинко печальна, моя доле золота, Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.
Так у світі повелося, я люблю її волосся, Я люблю її тонкі вуста. Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна, Буде пити - не п'яніти від дешевого вина. Моя дівчинко печальна, моя доле золота, Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста. (3)
Она
Завтра придут в комнату твои друзья (небольшое количество), Выпьете холодного вина. Кто-то принесет белые астры, кто-то скажет – «жизнь прекрасна». Да, жизнь прекрасна, а она…
А она, а она будет сидеть печальная, Будет пить – не пьянеть от дешевого вина. Я буду петь для нее, так, что будет дребезжать хрусталь Но разве сумеет голос преодолеть эту печаль.
Так в мире заведено, я люблю ее волосы, Я люблю ее тонкие губы (уста). Но скоро придет осень, мы все разбежимся По русифицированным городам.
Только она, только она будет сидеть печальная, Будет пить – не пьянеть от дешевого вина. Моя девочка печальная, моя судьба золотая, Я продолжаю кричать, ночь безгранична и пуста.
Так в мире заведено, я люблю ее волосы, Я люблю ее тонкие губы (уста). Но скоро придет осень, мы все разбежимся По русифицированным городам.
Только она, только она будет сидеть печальная, Будет пить – не пьянеть от дешевого вина Моя девочка печальная, моя судьба золотая Я продолжаю кричать, ночь безгранична и пуста.