Вона піднімається, як голова, Відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, І втретє свої потойбічні слова: Я літаюча голова! Я літаюча голова!
Над юрмищем площі зависло навскіс Її всевидюще летюче бароко. Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз Тінь відкидає, важку і глибоку. Я літаюча голова! Я літаюча голова!
Сокира невидима в місто ввійшла, Стягнули з помостів тіла безголові, Роззяви напились дешевої крові, Та зішкребе слід іржавий з чола Привид літаюча голова! Я літаюча голова!
Жереш мелодрами телевізійні? Ти розглядаєш драконів за склом! Стіну тобі проламає чолом Ожила куля з Оркестру Фелліні – Я літаюча голова! Я літаюча голова!
Запам’ятай, не сховатись ніде! Площа приходить у схови, площа! Бруківку темну свято полоще І в небеса ренесансу гряде: Маска – літаюча голова. Я літаюча голова. Я голова літаюча Голова я...