Дощ падає знов, Я римую любов Із твоїми губами. Тут мають вони Колір вина І нагадують рани.
Світ хоче, як ти: Мати постать імли І наплічник легкий. Сірі очі твої І те саме ім’я.
А над нами нависає Матриця, І на лиця відкидає тінь; Я не знаю, що там завтра станеться, Але нам туди - летіть.
Приспів: Я без тебе не існую. Цифрові дощі, віртуальні люди.
І блукають вулицями Матриці Зомбі з парасольками в руках. Може, всі ці монстри тільки маряться - Але все одно стріляй! Кров падає знов, Залишає сліди, Має присмак вина. Ти повторюєш «ні» - І я тисну «Delete», І триває війна.