дерев’яна зозуля в старому годиннику
відкує усамітнення час
розчахнеться яблуня
од важкої роси
Ти од криниці вертатимеш
із порожніми відрами
я запитаю Тебе у темряві
про те коли випада сніг
і в кожного мого слова
буде луна як провалля
крізь прочинену браму з подвір’я
ступить світло босоніж на стежку
щоб назавжди відійти від нас
але буде видно і в темряві
що в Тебе втікаюча тінь
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1