Ти не маєш довкола свічадонька жодного, Де б не мала себе чужої. Пошукай собі інших плес, Щоб надивитись на себе Лиши для мене в магнітофоні Пісеньку про своє залишання. Свій біг зачавши жартома Втечи таки насправді.
Піщаним берегом побіжи опівночі, Нехай аж до ранку тутешня вода Доганяє тебе руслом, Нехай біжить попереду сріблястий окунь І шматочком місяця дорогу воді освітлює, Дорогу воді освітлює.
Тобі услід не дивитимусь, Лише листопадово очі заплющу. Я цього не побачу, як листочки слідів Опадуть із гіляччя стежок. Сяде навпроти зозуля німа, В неї від літа іній на дзьобі. Дам їй погортати торішній гербарій, Що його назбирали вітер і ти, Вітер і ти. (3)