Світло і сповідь І ч. ("Дерев'яна зозуля...") та II ч. ("Я запитаю тебе в темряві...")
Дерев’яна зозуля у старому годиннику, Відкує усамітнення час, Розчихнеться яблуня од важкої роси. Ти од криниці вертатимеш із порожніми відрами.
Я запитаю тебе в тямряві про те коли випада сніг, І в кожного мого слова буде луна як провалля. Крізь прочинену браму з подвір’я ступить світло Босоніж на стежку, щоб назавжди відійти від нас, Щоб назавжди відійти від нас.
Але буде видно і в темряві, що в тебе втікаюча... Але буде видно і в темряві, що в тебе втікаюча... тінь.