Завтра прийде до кімнати Твоїх друзів — небагато, Вип'єте — холодного вина. Хтось принесе білі айстри, Скаже хтось: життя прекрасне. Так, життя — прекрасне, а вона… А вона, а вона Сидітиме сумна, Буде пити — не п'яніти Від дешевого вина. Я співатиму для неї Аж бринітиме кришталь. Чи хіба зуміє голос Подолати цю печаль?! Так у світі повелося — Я люблю її волосся, Я люблю її тонкі вуста. Та невдовзі прийде осінь, Ми усі розбіжимося По русифікованих містах… Лиш вона, лиш вона Сидітиме сумна, Буде пити — не п'яніти Від дешевого вина. Моя дівчинко печальна, Моя доле золота. Я продовжую кричати, Ніч безмежна і пуста.