колись ми не шукали легких шляхів але насправді ми їх ніколи й не мали дивись! життя не втрачено ще й на пів та ми забули що бачили і відчували
новий крок у темряві ніби босоніж по склу тим хто народився на мінному полі тепер не до сну
тож давай радіти що закішчився день аби проклинати наступний ранок а вночі чекати того лишень щоб сказати що кожен кінець - це також початок
ми все ще тут. та ніхто не помітить вже що лишилось від нас - німі безтілесні тіні в душі лиш бруд. мов своє та таке чуже знай - ніхто добровільно не візьме цей хрест на спину
зміна варти над прірвою в житі і вкотре вже ми вартові й лиш коли кожен раз стане першим дізнаєшся що ми живі