а я не вірила, що можна так любити.. весь час надіятися... тобою жити
не зрозумів тих ніжних поглядів і слів душа вмирає так як ти хотів останнійй раз торкнемося руками давай забудем все
ти мене пробач, за сльози відчаю і болю ти мене пробач, за поламану і гірку долю ти мене пробач, за всі відверті мої зізнання ти мене пробач, та я не вірю більше в кохання
усе прийде, усе прийде усе минає уже не кличу я, але чомусь тобою марю
можливо не разом судилося нам бути та чому біль розлуки, не можу я забути не вистачає слів тих довгих ночей не вистачає твоїх очей