Твої руки як вперше, сплелися в вінок весняних квітів І я не бачу де його край Я лиш чую твій голос , що прямує до світла І я не хочу пускати стривай
Та заплуталось небо моє у гілках Лиш залишився образу слід у думках І я падаю гину знесилена йду Та чому у очах твоїх досі тону? Тону..
Без тебе втратили зміст мільйони книжок, без тебе не так усе І чужий вітер той з голови мов літак Тебе несе
Я не хочу без тебе не можу я зовсім Замучила втома й безжальна ця осінь Я не хочу літати не прошуся у небо Просто дай мені руку і більше не треба Більше не треба...