Де ліси старі стоять Де панує морок Там живе душа моя У високих горах.
Зорі падають з небес В полинове море Полем стелиться туман З місяцем говорить.
Вітер з півночі летить Тишу розвіває Приліта туди завжди Волю там шукає.
Приспів: Через темряву в ніч Через сльози і біль Коли впаде сльоза Спалахнуть небеса. Запалають вони І розвіють пітьму Своїм світлом життя Я освічу йому.
Проросте гіркий полин Із землі сирої А з долоні упаде Чорна крапля крові.
Забере ту кров земля І поверне силу З дерева листок впаде На пусту могилу.
А коли могильний камінь Сльози осені омиють На плиті слова останні Світу правду всю відкриють.
Приспів
Другие названия этого текста
Полинове поле - Вiтер з пiвночi (1)
Полинове поле (Украинский готик-метал) - Вiтер з пiвночi (0)