Не забувають навмисно тепло у долонях…
Слово не сказане але почуте у скроні… залишить по собі
Світанок і вічність у небі
Щоб пам’ятати подих літа на устах у тебе..
Як без мене ти?..чи співаєш тих пісень, що так гріли тишу…
У лютневі вечори чи малюєш ти?... подих, що залишив…
Як без мене ти?..чи говориш ніжних слів тихо у прощанні?
Обіймаю пустоту словом «відпусти». Так не можу далі…
Не забувають навмисно сухі квіти літа,
Ті що
Збирали й ховали від них засніжені вікна
Ненаписані вірші
Чекаючи осені ліпше
Не бачити останнього забутого листа…
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1