Як над нами небо плаче, мо́кнуть тво́ї зло́ті ко́си, мить чудову, зустріч нашу, мов осінній лист, відносить. Понад го́ри сонце сяє, срібний місяць за горо́ю, одне друге доганяють, ми ж кохаємось з тобою.
Дружино́нько, серце мо́є, ми з тобою лиш удвоє, Я кохаю очі тво́ї до безумства, мила мо́я… Дружино́нько, серце мо́є, ми з тобою лиш удвоє, Я кохаю очі тво́ї до безумства, мила мо́я… Мила мо́я…
Ми одні такі у світі, і кохання наше вічне. Навіть неба ти не бійся, лиш дивись мені у вічі. Понад го́ри сонце сяє, срібний місяць за горо́ю, одне друге доганяють, ми ж кохаємось з тобою.
Дружино́нько, серце мо́є, ми з тобою лиш удвоє, Я кохаю очі тво́ї до безумства, мила мо́я… Дружино́нько, серце мо́є, ми з тобою лиш удвоє, Я кохаю очі тво́ї до безумства, мила мо́я… Дружино́нько, серце мо́є, ми з тобою лиш удвоє, Я кохаю очі тво́ї до безумства, мила мо́я… Дружино́нько, серце мо́є, ми з тобою лиш удвоє, Я кохаю очі тво́ї до безумства, мила мо́я… Мила мо́я…