Сніговиця замела пороги, І ніяк до тебе не дійти. Сиві доли здіймаються до неба, Сиві доли не радісні без тебе, На дороги без тебе, дороги Здіймаються тривоги І палять мости.
Так боюся призабуть обличчя І долонь утому молоду. А смереки так схожі на сніжини, А смереки не тануть на хвилину, Понад тишу зажурено кличуть Зі мною разом кличуть: "Христино, Христино!"
Добра вам ніч, приятелі, Добра вам ніч, я лиш не засну. Добра вам ніч, приятелі, Буду чекати сонячну весну.
Так боюся призабуть обличчя, Сподівань джерельну чистоту. Білі гори - як стомлені вітрила, Білі гори край вічності спинились, Понад тишу зажурено кличуть Зі мною разом кличуть: "Христино, Христино!"
Добра вам ніч, приятелі, Добра вам ніч, я лиш не засну. Добра вам ніч, приятелі, Буду чекати сонячну весну.
На перевалі Випало дуже багато снігу. Велетенська стіна Забрала моїх приятелів і кохану. Я знаю, Що тільки сонячна весна Зможе повернути їх мені. О, як довго виглядати весну І тебе, Христино! Христино, Христино!