відтворити усі клапани і здається серце стане незліченою кратністю сердечок сторонніх перехожих ми тепер усі схожі чисто кожен один одному один і любов
посміхайся: ходять вулицями моєї збудливості змінні струми блискавки мовчазної напруги та обертові стуки коліс нічних потягів це тепер твої колискові мені замість фібрів струн замість голосу замість усих лун
котиться перекотиполе кволе точно опівночі дуже грозової ночі стоячи у металічній клітці стоячи у своєму особистому особливому одноголосому заторі віриш у приборкувача флюгеру віриш віршами бо не знаєш жодної молитви
і шукаєш у всьому що вийде свій підключичний ритм свою просторову еквівалентність віри чому ти пішов раз мої рукасті плющі в'ються і стеляться навколо будинку раз у капкани потрапляють шкідники і листя раз у усі мої сердечках у інших
ми всі стукаємо в унісон ними ми звемо-ми звемо-ми звемо