під мечем мого зникнення хитаються башти у східному стилі і я пишу щоразу тобі есе нетверезих запевнень що аж тібет моєї крайної чесності стає оглядовим майданчиком над рівнем моря і нижче моє мислення зациклюється на думці пручатися і до тебе не йти
шхуни лежать мертві черевами догори: вода натерла їх сіллю сонце написало опіками знаки покори море чекало смерті через стани розпачу і надії але не затягнулося кригою бо нитка за голкою бо голка за ниткою ні ще раз пручатися і до тебе не йти
обереги моєї жіночої впевненості перекусують тобі зап'ястя знаки твого бажання позначаються на тілі синім ти скидаєш хреста в знак того що не належиш мені усим пручаєшся і не хочеш до мене