1. Кожен день коли я прокидаюсь здається, що світ такий злий Вчора він кидав мене по місту, наче тріску у прозорій воді. Та чашка кави і бутерброд із сиром, сніданок мільйонів людей. Дає відчути, що все не так погано, адже я здоровий й досі живий!
П-в. Зігрітий сонцем Я, на краю світу! Градом, росами, дощем промитий. Із туманів на воді, лишився п’яний І в обіймах вітру назавжди закутий! Назавжди закутий..
2. А по обіді знову все сіріє втрачає свої кольори Я вдивляюсь сірими очима, в камінні міст шукаю її.. Ту сіру пляму, що барви всі стирає і спокій відбирає в усіх, І лиш планета знову нагадає, що звичайні люди земні! Звичайні ми істоти земні..