1. Буває час, коли так важко жити.. І хочеться нікого не любити. Відчувати вплив осіннього часу, Дотримуватись еталону суспільного класу.
2. Ти підіймаєш очі в небо, Там журавлі летять у вирій.. Вони навіюють на тебе Відчуття, що природа гине.
П-в. Мої емоції – моя душа.. Ностальгія осіння до мене прийшла.. Керувавнням мого стану займається осінь, Лиш осінь.. режисер.. моїх емоцій..
3. Я досі живий і щиро радію цьому! Мимоволі співчуваю, співчуваю лиш тільки тому. Хто не цінує величі власного буття! Природа гине, але тільки не я!
П-в.
4. Тихо опускається додолу жовте листя, Дерева наче вкрилися в золоте намисто. А я іду самотній, по порожній алеї.. І радію.. знов приходу.. чергової осені моєї..