ДІАЛОГ ПІД ЯЛИНКОЮ Ю. Левітанський -- С. Нікітін, переклад Ю. Чайки
- Що ж воно коїться в світі? - Та, бачте, зима. - Як то -- зима? - А отак. Подивіться, постежте, Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку Там, де до ваших будівель під'ізду нема. - Що ж буде далі? - Та січень. - Невже? - Щоб я вмер! Я ж недаремно абетку придбав старовинну. Ох, і малюнки ж покреслила в ній хуртовина! Їх я вже вивчив, до літер узявся тепер. - Ну, а по січню? - Та квітень прийде, як назло. - Квітень по січню? Ви певні? - Повірте на слово. В лісі сьогодні сопілка так грала чудово! Дивно лише, що музики при ній не було. - Що ж нам сердешним, робити? - Чого там, живіть. Шийте спідниці з китайки, як грошей в вас досить. - Тю! Та китайки ніхто вже сто років не носить! - Вже як пошиє -- де дінеться! -- буде носить! Буде носить, бо ж настане година така, Що й завірюха ущухне, і крига розтане. Ну, то давайте ж удвох у це свято різдвяне Тут, на вечірці, наразі утнем гопака! Ряжені хлопці й дівчата і сміх без кінця. Місяць -- бліда, зі свічею всередині, куля. Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо -- не дуля!) І -- гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця...