Для Натусии Первых от Василия Березняка Чи знаєш ти, як сильно душу б`є безжальний дощь? Так ніби він завжди чекав лише мене. А як болить зимовий спокій нашого вікна, Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.
Така як ти буває раз на все життя і то із неба. Така як ти Один лиш раз на все життя не вистачає каяття, коли без тебе я...
Забути все здається я б ніколи не зумів Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі І погляд твій -- він вартий більше ніж мільони слів Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.
Така як ти буває раз на все життя і то із неба. Така як ти Один лиш раз на все життя не вистачає каяття, коли без тебе я...
***
Не знаешь ты, Безжалостно - как в душу бьет холодный дождь Как вроде ждал он лишь меня И как болит холодное спокойствие окна Пастельно-нежное как и любимый твой Моне
Такая ты Бывает раз за эту жизнь Ты прямо с неба Такая ты Один лишь раз за эту жизнь И не хватает покаяния Когда один я
Забыть то все, мне кажется я бы не смог И твой звонок вдруг сбрасывает волю на ноли И взгляд твой стоит миллиона нежных слов Далеких вечно, как и любимый твой Дали