все життя скреслити одним вибором ночі вже не ті і кожен мовчить я зведусь на ноги чекаючи вироку а за спиною хтось говорить - біжи
недописані тексти.. спалю в каміні нерозказану прозу втоплю в вині в цьому світі ілюзій кому ти потрібен в цьому світі думок хто потрібен тобі все міняє твій вибір тож сиди в кімнаті знаєш після всього найлегше мовчати наберати номери тремтячими пальцями і по пяні у когось просити пробачення
щоб знову бігти через темні алеї і парки шукати свтло в вікні де загубили щастя щоб зрозуміти врешті - воно не твоє а ночі вже не ті і кожен мовчить
наші долі не зміниш.. тож не біжи в обійми я ні до чого не привязаний а отже вільний усе життя наче плівка на старенькій касеті і я актор на кілька серій у твоєму сюжеті
і все завершиться... кілька сторінок списавши залиш мене у темряві одного назавжди я буду гріти своє тіло спаливши уламки я серед попелу бо більше нічого не вартий
змінити все життя минуле закривши у шафі і я не хатіко щоб вічно на когось чекати крізь дим і сажу чути звуки розстроєних клавіш а там де я мав бути - мене немає