Скільки літ мені судилось по землі ходити Як зозуля накувала - так і буду жить І якщо осудять люди - значить винна буду Тільки серцю не накажеш розлюбить
П-в а берізка наречена прихилилася до клена від твоїх очей зелених пломенить душа моя він як сонце в синім небі, шепочу сама до себе що його любить не треба - забуваю, люди я.
скільки мама не казала, як не говорила \"Стережись очей зелених, бо від них печаль\" тільки я про все забуля, як його зустріла і серденько загубила в тих очах