Притча про Адеїла - Вступна частина | Текст песни

• Тексты песен
• Притча про Адеїла
• Вступна частина

Все це сталося в сиву давнину, в далекій й незнаній країні.

Над її обрієм царювала вічна й темна ніч. Гнилі тумани піднімалися над болотистою поверхнею землі і залишалися в повітрі.

В сирому мороці народжувалися, росли, любили й помирали люди.

Та інколи подих вітру розганяв важкі випаровування змореної землі.

В тут мить з небесної далечини на людей споглядали зорі. Наставало всезагальне свято.

Люди, що до того самотньо сиділи в темних, мов погріб, житлах стікалися на майдани і співали гімни Небу,

а Батьки вказуючи своїм дітям на зорі навчали що в них життя та щастя людини.

Юнаки та дівчата жадібно вдивляючись в небо

душею мчали до нього геть від стиснутої мороком землі.

До зірок молилися жерці. Зорі оспівувалися поетами.

Науковці вивчили шляхи зірок їх число та величини і прийшли до важливого висновку,

виявилося, що зірки повільно але невпинно наближаються до землі.

Десять тисяч літ тому – про що говорять цілком достовірні джерела – складно було розпізнати посмішку на обличчі дитини за пів кроку від неї. А зараз будь-хто може розпізнати її, навіть за три кроки.

Не було жодних сумнів, що через кілька мільйонів років небо засвітиться яскравими вогнями и на землі настане царство вічного променистого світла.

Всі терпеливо очікували блаженну мить і з цією надією й помирали.

Таким чином минало тихе і безтурботне людське життя зігріваючись смиренною вірою в далекі зорі.

Притча про Адеїла еще тексты