Гуру ПесенПритча про Адеїла - Вступна частина | Текст песни
Над її обрієм царювала вічна й темна ніч. Гнилі тумани піднімалися над болотистою поверхнею землі і залишалися в повітрі.
В сирому мороці народжувалися, росли, любили й помирали люди.
Та інколи подих вітру розганяв важкі випаровування змореної землі.
В тут мить з небесної далечини на людей споглядали зорі. Наставало всезагальне свято.
Люди, що до того самотньо сиділи в темних, мов погріб, житлах стікалися на майдани і співали гімни Небу,
а Батьки вказуючи своїм дітям на зорі навчали що в них життя та щастя людини.
Юнаки та дівчата жадібно вдивляючись в небо
душею мчали до нього геть від стиснутої мороком землі.
До зірок молилися жерці. Зорі оспівувалися поетами.
Науковці вивчили шляхи зірок їх число та величини і прийшли до важливого висновку,
виявилося, що зірки повільно але невпинно наближаються до землі.
Десять тисяч літ тому – про що говорять цілком достовірні джерела – складно було розпізнати посмішку на обличчі дитини за пів кроку від неї. А зараз будь-хто може розпізнати її, навіть за три кроки.
Не було жодних сумнів, що через кілька мільйонів років небо засвітиться яскравими вогнями и на землі настане царство вічного променистого світла.
Всі терпеливо очікували блаженну мить і з цією надією й помирали.
Таким чином минало тихе і безтурботне людське життя зігріваючись смиренною вірою в далекі зорі.
Притча про Адеїла еще тексты
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1