Не кажи їй нічого, що вона запам'ятає... (Стільки всього любов)
Не кажи їй нічого, що вона запам'ятає, не давай їй нічого, що зберегти можливо. Поки з дерев сутінкових здіймаються чорні зграї – в місто її приходять несвоєчасні зливи. Хай читає про користь вегетаріанства і йоги, хай пам'ятає про шкоду алкоголю й паління – хай по зимі вологій їй не буде нічого, крім непевних підтверджень глобального потепління. Хай вона тебе краще не чує або не слухає, хай пакує валізи, молиться, медитує, хай тонкі срібні кільця в теплих рожевих вухах не тремтять, від ридань її потревожені всує. Хай вона не залишить в ванній готельне мило, свічку із ароматом меду в спальні, на кухні бруду, хай ти все їй пробачиш – все що було і буде. Хай вона тебе навіть якщо колись любила, Але обов'язково в кінці забуде.