Ці слова, від яких не болить... (ЛІТА ТЕРПКА СЕРЦЕВИНА)
Ці слова, від яких не болить - «ні на мить не залиш», - ти комусь проспіваєш у тиші, розкажеш комусь, ніби вірш, ніби звіришся в чомусь, за чим безнадійна відступить пітьма. Ці слова – «ні на мить не спинись» хтось відправить кудись як листа, в ті міста при кордоні, де смерть розтуляє холодні і спраглі вуста і чатує на кожного, надто на тих, в котрих зовсім нікого позаду нема. Є слова, від яких розступаються хвилі морські, і міські дітлахи зупишившись на вулиці, стануть сміятись кудись в небеса, і птахи позлітаються з теплих країв у холодні, на крилах принісши тепло, є слова, по яких відбуваються різні дива, виростає трава, по яких пробігає під шкірою струм або пристрасть скипає в аортах тісних, є слова, по яких засинаєш спокійно, принявши усе, що з тобою було. І нехай, як і кожен, ти сам, і нехай те усе, що ти можеш, це тільки слова, і нехай те усе, що слова, безкінечно внікуди сплива, та спливаючи, буде цілющим і значушим, бо ти так хочеш, і доки ти схочеш - як світло, що світле, як небо, котре голубе. І нехай навіть знаєш напевне, що час врешті-решт подолає тебе. Але знаєш також, що спочатку здолаєш його. Катерина Бабкіна, 2015