Я поринаю глибоко У рідину каламутну, Біле, біле молоко... Я далеко, вже далеко... Коли лила, коли лила Так багато ти розлила Тих зірок. Тепер хтозна: Котра зла, а котра наша?
Молоко мило нас мало, Поринаймо глибоко, Коло нас вічний час, Мамо, мамо...
Так, там я ріс та стати мав Зіркой, або астронавтом. Що в руках її тримав, Щоб тобі подарувати. Але не я, але не я Зірку з неба рвав за ім'я. Впала та, що не моя, Мабуть, та наступна наша?