Кирпата весна... Брунькоголовим деревам осанна, сину! Відкраяла сповна мені рядна, Жовтими помаранчами вкрила спину. У-у! У-у! Теплі мелодії протягом линуть в вікно, У-у! У-у! Птахи-прочани розтоплюють сніжне панно.
Невмиване тіло землі Посмішку лагідну ховає у вусах-травах, Мерехтливі вогні заховані в чорних барвах. У-у! У-у! Ходить шукати їх босий Іванко вночі, У-у! У-у! Зробить із них у Данька коваля дукачі.
Кирпата весна Хутко заводить танцю кривого з дівками, Тісто замішане, треба лише вина, Ми заквітчалися першими будяками Зрання, зрання, зрання...