Ой коло бро, коло броду брала дівка воду, Верталися два шевчики з великого роду: – Помагай Біг, дівчинонько, тобі брати воду, А справди нас, дівчинонько, на добру господу. Є шевчики молоденькі, є добра господа, Старий майстер, (2) молода майстрова.
Ой прийшли ми та до майстра стали говорити: – Чи би-си нас не наймили сто пар чобіт шити? – А сідайте ви, шевчики, сто пар чобіт шити, А я піду на йоранду мед-горілку пити.
А шевчики молоденькі чобіт дошивають, А молоду майстровую з собов підмовляють. Ой ніхто, ніхто то не чув так, як майстрів хлопець, Та як пішов на йоранду – тут п’яний карпатець. – Ой ти, тату, я на пиві, а ви – на горілці, Ваша жінка, наші мама з шевцем на мандрівці. – Сідлай, хлопче, сідлай коні, сідлай воронії, Та й поїдем доганяти шевці молодії. (3)
Догонили майстровую аж коло Дунаю, Вона йому відказала: я тебе не знаю. Узяли ж ту майстровую попід білі боки, Кинули ж ту майстровую у Дунай глибокий. – Плавай, плавай, майстровая, від краю до краю, Було тобі не казати – я тебе не знаю! Плавай, плавай, майстровая, так як біла гуска. – Рятуй мене, мій миленький, бо я – твоя душка! (5)