О, моя русалко, срібними речами Чом ти не воркуєш темними ночами?..
О, моя русалко з русою косою, Чом ти не щебечеш пташкою дзвінкою? Чом ти не колишеш мого серця стиха? Чом не розвіваєш мого суму-лиха, Суму-лиха?..
Згадую я ночі, теплі і розкішні, Співи соловйові на розквітлій вишні, І сади зелені, і жита шовкові, І сумну музику нашої розмови...
Згадую тебе я, згадую і гину, І туди думками, як на крилах лину... На крилах лину... На крилах лину...
О, моя русалко з кров'ю льодяною, О, моя русалко з Божою душою, Все візьми у мене, все, що серце схоче, Ти тільки не забудь тії ночі... Знову сядь ти поруч янголом зо мною, Ніжная русалко з русою косою!
Стануть тихо пахнуть пахощі майові, Стануть знову литись співи соловйові, Ти почнеш казати, як на струнах грати, А у мене серце буде замлівати... І коли зомліє від твоєї ласки - Смерть для нього буде кращою від казки, Кращою від казки, кращою від казки...