Вона плакала гірко… Муз.: Богдан Деркач Сл.: Ірина Гресько І Вона плакала гірко, вона плакала сильно. І в плачу тім була така горда й всесильна, Від ридання того причаїлися мрії І конали у серці останні надії. Він покинув її, не сказавши ні слова. І вона в цю хвилину на все вже готова. Чи стрибнути з моста, чи майнути зі скелі, Чи померти від спраги в далекій пустелі?
Приспів: Адже часто в житті так недобре буває, Коли наші серця терпкий біль розриває. І лишаються в серці глибокі сліди. Головне – не зламайсь, головне – не впади.
ІІ А чи може, назавжди замкнутись у вежі І тонути щодня в самоті і безмежжі, І не вірити в диво, й не знати кохання, Лиш страждати щодня від розлуки й чекання? А чи може, вже завтра прокинутись зранку І відкрити до сонця рожеві фіранки, І всміхнутись до неба, повірити в диво, І зробити все те, що давно вже хотіла? Інтро: І забути його, і продовжить життя… Все в минулому. Все. Вже нема вороття…
Приспів(двічі): Адже часто в житті так недобре буває, Коли наші серця терпкий біль розриває. І лишаються в серці глибокі сліди. Головне – не зламайсь, головне – не впади.