А на ранок там впав білий сніг, Ти б побачив це, якби тільки міг: Як кулі, крізь крони Фарбували по білому червоним. І ти почув би як стало дуже тихо: Ані звіру рику, ані птаха крику, Лише ліс плаче за річкою Густою ялиновою смолою.
Приспів:
Не за владу-славу чи гроші Їх пам'ятають береги Черемошу — Не сховались, лишились, Вони знали за що вони бились. За рідну землю, сльози дівочі Вони стояли до кінця проти ночі. Братами лісними Вони лишились назавжди молодими...
Вітер лоскотав воскові обличчя, Гілки дерев шепотіли:\"Навіщо?\", І вбитим воякам останнє запитання, Але вони як і гори зберігали мовчання. Вони дали бій — відчайдушні, голодні, Хоча їх було всього п'ятеро проти сотні. Вони це знали, і не вагалися, Бо вони знали в той час за що вони дралися.
Стародавній закон знають Хортиця, Карпати — Краще загинути вільним, аніж потрапити за грати. Зараз про це не люблять пам'ятати, Проте, колись скінчиться час пробачати. За свою родину, через спалені хати Вони взяли тоді у руки автомати. І я вірю — ти б зробив би теж саме, Коли твої двори повні ворогами...