Пісні з зони АТО - Патріоти врятують Україну | Текст песни и Перевод на русский

• Тексты песен
• Пісні з зони АТО
• Патріоти врятують Україну

Pesni.guru - сайт для Гуру

Заходу сонця промінь упав

Козак свою милу ще раз обійняв

У неї на щоках росилась сльоза

Блиснула на сонці руса коса

Він промовляв їй дорожчій у світі

Що будуть у нас ще бігати діти

Узявши шаблюку він мовив : „Клянусь!”

Чекай мене мила і я повернусь

Чекай мене мила як сонце зійде

Як роса з під проміння з трави пропаде

Оксамитом зростуть просторі поля

Дочекайся кохано дівчино моя

Коли в сутінках топиться спів солов’я

Ми зустрінемося скажеш : „Навіки твоя!”

Стиснувши в обіймах свого козака

Промовиш мені : „Я навіки твоя!”

І проводжала його вся рідня

В останнє поглянув на рідні місця

Поглядом ясним прозорим і чистим

Шляхом далеким до болю дернистим

Взяв свою зброю він сів на коня

На грудях блищав хрест як в отця

Узявши до серця кохання портрет

Він витягнув шаблю і крикнув : „Вперед!”, „Вперед!”

В широкім степу стояв стрій козаків

Зімкнулись з ордою і дзвін задзвенів

Бій був кривавим за життя і за смерть

Питавсь їх прогнати від матінки геть

Скроня схрестилась шаблі в бою

За волю та правду батьків та сім’ю

За голос що в серці відлунням звучить

Країну з якою лиш бог розлучить

Неначе в останнє повітря ковтнув

Незнаючи страху про біль вже забув

Блискучою сталлю свого полотна

Карав всіх загарбників лезом ножа

Відстоював волю народу країни

Визволяв із ярма свою батьківщину

Жорстокий і грізний смертельний був бій

Закінчивсь поразкою ворогів

Схилившись над мертвими козак зітхнув

Взявши кухоль з горілкою трохи хильнув, трохи хильнув

Усіх пом’янув, усіх пом’янув

Долаючи шлях підкови збивав

Про милу лиш думав ночами не спав

Все мріяв як щедро вони заживуть

Лозою єдиною щастя сплетуть

Сонце вставало роса пропадала

Солов’їная пісня в гаю лиш лунала

Коли милої з саду дві тіні стояло

Як голубки вони воркували

Козацькеє серце вмить заболіло

Він дивився на них було все зрозуміло

Розвернувся тихенько пішов до коня

Тепер вже у нього росилась сльоза

Дивився на небо в душі біль кричав

Зрадила мила яку він кохав

У чистеє поле все їхав мовчав

У спину тихенько лиш вітер шептав

Тепер тільки шабля у нього була

Кохана і мила навіки одна

Навіки одна, навіки одна

Навіки одна