Ось ударила куля Повстанця в чоло - Сколихнулося небо, Сколихнулось село. І у полі широкім | Поміж квітів і трав, | Наче ясен високий, | Повстанець упав. | 2
Як побачив це лихо Вітерець степовий, Запитав його тихо: - Чи ти, друже живий? Та стрілець тому вітру | Жодних слів не повів, | Тільки маком червоним | Серед поля зацвів. | 2 ======================= - Ой, скажи ще, вояче, Чий ти муж, чий ти син? Чому нині так плаче За тобою Волинь?.. Та стрілець тому вітру Жодних слів не сказав, Тільки маком червоним Серед поля зітхав.\ 2
Вітер знову питався: - Чи у тебе є брат? Звідкіля ти добрався До високих Карпат? Та стрілець тому вітру | Жодних слів не повів, | Тільки маком червоним | По Вкраїні зацвів... | 2