Рідна мати моя, ти ночей не доспала Ти водила мене у поля край села. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка І зелені луги й солов'їні гаї. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - І дитинство й розлука і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - І дитинство й розлука й твоя материнська любов.