Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною -
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею
Стелеться в полi туман.
Небо глибоке, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Зiрками ясними по пiд тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Пётр Налич еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1